доїдений

дої́дений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до доїсти 1). Доїдена страва.

|| доїдено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. доїдений — дої́дений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. доїдений — ДОЇ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дої́сти 1. Доїдена страва; // дої́дено, безос. присудк. сл. Тим часом перші страви було доїдено (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).  Словник української мови в 11 томах