доїжджачий
ДОЇЖДЖА́ЧИЙ, чого, ч., мисл., заст. Старший псар, який навчає собак і розпоряджається ними на полюванні.
Сам він їхав попереду, а за ним цілий шкад-рон [ескадрон] жовнірів, козаків, доїжджачих, стременних і псарів з гончими й хортами (Стор., І, 1957, 129);
Галаган приїхав у Диканьку верхи в супроводі свого доїжджачого (Бурл., О. Вересай, 1959, 151).
Словник української мови (СУМ-11)