драпіжка
ДРАПІ́ЖКА, ДРЯПІ́ЖКА, и, розм.
1. ж. Віднімання, захоплення обманом або силою чого-небудь у когось; здирство, грабіжництво.
2. ч. і ж. Те саме, що драпі́жник, дряпі́жник.
Од панів тікали [люди] в козаки, давали військовим дряпіжкам басаринки, щоб записали в «компут козачий» (Мирний, II, 1954, 85).
Словник української мови (СУМ-11)