Великий тлумачний словник сучасної мови

драпіжка

драпі́жка

дряпіжка, -и, розм.

1》 ж. Віднімання, захоплення обманом або силою чого-небудь у когось; здирство, грабіжництво.

2》 ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. драпіжка — драпі́жка 1 іменник жіночого роду грабіж драпі́жка 2 іменник жіночого роду, істота грабіжник  Орфографічний словник української мови
  2. драпіжка — див. жорстокий; здирство  Словник синонімів Вусика
  3. драпіжка — ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм.  Словник синонімів української мови
  4. драпіжка — ДРАПІ́ЖКА, ДРЯПІ́ЖКА, и, розм. 1. ж. Віднімання, захоплення обманом або силою чого-небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2. ч. і ж. Те саме, що драпі́жник, дряпі́жник. Од панів тікали [люди] в козаки, давали військовим дряпіжкам басаринки, щоб записали в «компут козачий» (Мирний, II, 1954, 85).  Словник української мови в 11 томах