дривітня
ДРИВІ́ТНЯ, і, ж., діал. Дровітня.
Комірка, перероблена з колишньої дривітні на помешкання сторожа, була маленька (Фр., VII, 1951, 344);
Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (Рудь, Гомін.., 1959, 23).
Словник української мови (СУМ-11)