дротянка

ДРОТЯ́НКА, и, ж.

1. Нагайка, зробл. з дроту.

Він як ударив дротянкою, так надвоє й розколов [дочку Савура] (Барв., Опов.., 1902, 326);

— Коли жив, то, може, й досі пам’ятає, які нагайки-дротянки плелися в пана Максима Гримача (Вовчок, І, 1955, 90).

2. ент., розм. Те саме, що дротя́ник.

Ненажерний довгоносик поїда [поїдає] молодий буряк, гробак корінець ранить, дротянка гич січе, лист всиха (Горд., II, 1959, 14).

3. діал. Ліхтар, обплетений дротом.

Моя дротянка, немов привалена пітьмою, — ледво-ледво [ледве-ледве] блимає (Фр., І, 1955, 117).

4. бот., діал. Ситник тридільний.

Однак, яка не благенька вона [оселя], яким не є мочар, тітка і ним дорожить, бо ж це свята земля, дарма що на ній нічого, крім ситняку і дротянки, не росте (Стельмах, Хліб.., 1959, 143).

Значення в інших словниках

1. дротянка — дротя́нка 1 іменник жіночого роду, істота личинка жука дротя́нка 2 іменник жіночого роду нагайка; ліхтар  Орфографічний словник української мови
2. дротянка — -и, ж. 1》 Нагайка, зробл. з дроту. 2》 ент., розм. Те саме, що дротяник. 3》 діал. Ліхтар, обплетений дротом. 4》 бот., діал. Ситник тридільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дротянка — див. батіг  Словник синонімів Вусика
4. дротянка — КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л.  Словник синонімів української мови