дружно

ДРУ́ЖНО. Присл. до дру́жний.

Ми ..з ним живемо дружно (Барв., Опов.., 1902, 97);

Гребли з диявола всі дружно, Що деяким аж стало душно (Котл., І, 1952, 158);

Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць, ревла худоба по дворах (Головко, II, 1957, 182);

Кущі квітли, поля дружно зеленіли (Ю. Янов., І, 1958, 408).

Значення в інших словниках

1. дружно — дру́жно прислівник одностайно незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дружно — Присл. до дружний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дружно — див. гуртом; одностайно  Словник синонімів Вусика
4. дружно — ДРУ́ЖНО (об'єднавши свої сили спільно), ЗЛА́ГОДЖЕНО, ОДНОСТА́ЙНО, ЗЛА́ДНАНО розм., ЛА́ДНО розм., ЯК ОДИ́Н, ВОДНО́, РА́ЗНО діал. — Дружно до роботи ставатимете. Дружно й радість ділитимете (А.  Словник синонімів української мови