дрібничка
ДРІБНИ́ЧКА, и, ж.
1. Зменш, до дрібни́ця.
Юнакам кожна справа здавалася дрібничкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 46);
У квартирі Мусадзе все до найменшої дрібнички носило на собі відбиток піклування господині (Собко, Біле полум’я, 1952, 25);
Майстри виробляли такі предмети-дрібнички, як пудрениці, портсигари, шкатулки, мундштуки та ін. (Матеріали з етногр.., 1956,4).
2. Маленький предмет, що служить прикрасою, забавкою і т. ін.
На комоді.. картки далекої давнини, різні дрібнички (Коп., Земля.., 1957, 60).
Словник української мови (СУМ-11)