дрібничка
ДРІБНИ́ЧКА, и, ж.
1. Зменш, до дрібни́ця.
Юнакам кожна справа здавалася дрібничкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 46);
У квартирі Мусадзе все до найменшої дрібнички носило на собі відбиток піклування господині (Собко, Біле полум’я, 1952, 25);
Майстри виробляли такі предмети-дрібнички, як пудрениці, портсигари, шкатулки, мундштуки та ін. (Матеріали з етногр.., 1956,4).
2. Маленький предмет, що служить прикрасою, забавкою і т. ін.
На комоді.. картки далекої давнини, різні дрібнички (Коп., Земля.., 1957, 60).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дрібничка — дрібни́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дрібничка — -и, ж. 1》 Зменш. до дрібниця. 2》 Маленький предмет, що служить прикрасою, забавкою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрібничка — див. дрібниця Словник синонімів Вусика
- дрібничка — ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм. Словник синонімів української мови