дрібниця
ДРІБНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення.
Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці (Л. Укр., III, 1952, 685);
Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Крот., Вибр., 1959, 22);
Така прекрасна справа, а ляснула через дрібницю (Вишня, І, 1956, 236);
// перев. мн. Деталі, подробиці.
Виклавши до найменших дрібниць зміст «Сатани в бочці».., Галя почала роздавати ролі (Вас., І, 1959, 119);
Щепкін, який до дрібниць знав провінціальне життя, зрозумів і розкрив Гоголя, як ніхто (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 330);
// у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення.
У Вас ще є краща мета в житті! Вам треба бути здоровим і працювати, а решта дрібниці (Коцюб., III, 1956, 444);
— А чому ж лоб перев’язаний і на пов’язці кров… — Це дрібниця. Трошки шаблею зачепив гайдамака (Шиян, Гроза.., 1956, 341).
◊ Розмі́нюватися (розміняти́ся) на дрібни́ці — займатися чим-небудь несерйозним, незначним, не вартим уваги.
2. Предмет невеликого розміру і другорядного значення.
Мушу признатися, що це був перший і останній раз, коли Сев користався трюмо для таких дрібниць, як комірець і краватка (Ю. Янов., II, 1958, 41);
Ще четверо хлоп’ят в танку поралися коло своїх механізмів, не шкодуючи казенного мастила і інших дрібниць (Ю. Янов., І, 1958, 275).
3. тільки мн., діал. Дрібушки ( див. дрібу́шки¹ 1).
Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці (Свидн., Люборацькі, 1955, 4).
Значення в інших словниках
- дрібниця — (щось незначне) дріб'язок, дещиця, абищиця, дурничка, діал. фрашки. Словник синонімів Полюги
- дрібниця — дрібни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дрібниця — (річ) абищиця, витрибенька, цяцянка, нікчемниця; (факт) дурниця, дурничка, марниця; (дріб'язковий конфлікт) буря у склянці води, буча за онучу; (деталь події) подробиця, фактик; ПР. СЛ. пусте, невелике діло; дрібничка. Словник синонімів Караванського
- дрібниця — [др'ібниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- дрібниця — -і, ж. 1》 Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. || перев. мн. Деталі, подробиці. || у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення. Розмінюватися на дрібниці. 2》 Предмет невеликого розміру і другорядного значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дрібниця — I абищиця, абищо, дещиця, дрібничка, дрібнота, дрібостка, дріб'язок, дробниця, дробоза, дурниця, дуринчка, маліч, марниця, мізерія, одрібки, пшик, п'яте-десяте, те-се, тьху, юринда (нар.) Фразеологічні синоніми: виїденого яйця не варте; десята вода на киселі II див. нісенітниця Словник синонімів Вусика
- дрібниця — до дрібни́ць. Повністю. Усе химерне до дрібниць: .. І дрантя вбожества страшне, Терпким пропахле потом, І красномовство мовчазне При каві за табльдотом (М. Рильський). до дрібни́ці. Фразеологічний словник української мови
- дрібниця — ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм. Словник синонімів української мови