дрібниця

ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм., МАЛИ́ЗНА розм., ПО́РОХ розм., ПОЛО́ВА розм., БЕЗДІ́ЛЛЯ розм., МІЗЕ́РІЯ розм., МІЗЕРНЯ́ зневажл., ПШИК зневажл., МАРНИ́ЦЯ діал., ФРА́ШКА діал., ШАЛЬ діал.; ДРІБНИ́ЧКА, ВИТРЕБЕ́НЬКИ розм. (також те, що не має практичного значення, служить для розваги, прикраси). Вибачає (гуцул) такі речі, яких би ніхто не вибачив — і нараз образиться через дурницю, через дрібницю — і хапається за топір (Г. Хоткевич); На фронт! Здалося дріб'язком, що сьогодні ми не відпочинемо після наряду (І. Багмут); Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту? (М. Рильський); Горло болить, головно, коли пишу, але то пусте, може, маленька простуда, хутко мусить минути (Леся Українка); — Бач, подумав він, — не даремна назва і не дещиця той дворянський рід. Хоч не для мене він, то для сина здасться (Панас Мирний); А те, що в нього трохи не асистентами працюють учора ще неписьменні таджики, хіба це абищиця? (Л. Первомайський); Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два, сьогодні чи завтра — не яка й різниця (А. Головко); — Товариство, переконуйтесь, наші кольки — то дурнички (А. Крижанівський);(Влас:) Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. (М. Кропивницький); Я справді не знаю, що це за знак... Та нічого, — дурощі та й годі (Марко Вовчок); (Михайло:) Але й Павло крайній песиміст! У всякій мализні бачить злочинства! (М. Старицький); Одно скажу: багатство — тлінь та порох, А торгувати братом — ох, брудота! (А. Кримський); — А десять тисяч, бачте, гроші! А гроші не полова... (І. Нечуй-Левицький); Сим двом безділля — всяке горе, Здавалось по коліна море (І. Котляревський); — Спіткнешся, хлопче, полетить твоя голова за якусь мізерію (Д. Бедзик); — Додому повезеш (портсигар)? — питають його. — Я такої мізерні не повіз би, — каже Хома (О. Гончар); Робиш день і ніч, коли треба, з стельмашні буває і не виходиш, а прийде до діла, так виходить пшик (В. Кучер); Він не раз лютився за марницю (І. Франко); Довелося стояти кілька хвилин перед рушницями козаків, виміреними в публіку, і чекати, що ось-ось ляжеш трупом! Ну, та після вулкану це фрашки (М. Коцюбинський); Якби не пісок, то б шаль довезти дуба (Словник Б. Грінченка); Все було дрібничкою в порівнянні з тим великим і всесильним, чим повнилося його серце (М. Ю. Тарновський); На комоді якісь фотографії, картки далекої давнини, різні дрібнички, що давно вже невпотріб бабусі (О. Копиленко); Мартин уважав гарне убрання.. за дурницю, за витребеньки (Грицько Григоренко).

ПОДРО́БИЦЯ (окремий факт; те, що стосується окремих сторін якогось явища, ситуації тощо), ДЕТА́ЛЬ, ДРІБНИ́ЦЯ, ШТРИХ, РИ́СА рідше; МАЗО́К (у літературі — деталь художнього зображення). Що інші утаювали чи недомовлювали, дядько Іван до подробиць виповів йому — з суворим спокоєм, як дорослому, як мужчині (О. Гончар); Він перебрав у думці всі найголовніші деталі мічманової розповіді (В. Кучер); До найдрібніших дрібниць згадувала вона перші дні сього нещасного місяця (Г. Хоткевич); Хвилююча злободенність публіцистики, відтворені в ній свіжі життєві штрихи,.. — все це елементи поезії (О. Довженко); Помер великий майстер і художник слова, від пильного ока якого не могла сховатися жодна темна риса кріпосницької Росії (З. Тулуб); Для постаті героя комедії, виниклої на тлі споминів про батька, автор не пошкодував комічних мазків (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібниця — (щось незначне) дріб'язок, дещиця, абищиця, дурничка, діал. фрашки. Словник синонімів Полюги
  2. дрібниця — дрібни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. дрібниця — (річ) абищиця, витрибенька, цяцянка, нікчемниця; (факт) дурниця, дурничка, марниця; (дріб'язковий конфлікт) буря у склянці води, буча за онучу; (деталь події) подробиця, фактик; ПР. СЛ. пусте, невелике діло; дрібничка. Словник синонімів Караванського
  4. дрібниця — [др'ібниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  5. дрібниця — -і, ж. 1》 Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. || перев. мн. Деталі, подробиці. || у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення. Розмінюватися на дрібниці. 2》 Предмет невеликого розміру і другорядного значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дрібниця — I абищиця, абищо, дещиця, дрібничка, дрібнота, дрібостка, дріб'язок, дробниця, дробоза, дурниця, дуринчка, маліч, марниця, мізерія, одрібки, пшик, п'яте-десяте, те-се, тьху, юринда (нар.) Фразеологічні синоніми: виїденого яйця не варте; десята вода на киселі II див. нісенітниця Словник синонімів Вусика
  7. дрібниця — до дрібни́ць. Повністю. Усе химерне до дрібниць: .. І дрантя вбожества страшне, Терпким пропахле потом, І красномовство мовчазне При каві за табльдотом (М. Рильський). до дрібни́ці. Фразеологічний словник української мови
  8. дрібниця — ДРІБНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці (Л. Укр., III, 1952, 685); Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Крот., Вибр. Словник української мови в 11 томах