дрібниця

абищиця, абищо, дещиця, дрібничка, дрібнота, дрібостка, дріб'язок, дробниця, дробоза, дурниця, дуринчка, маліч, марниця, мізерія, одрібки, пшик, п'яте-десяте, те-се, тьху, юринда (нар.)

Фразеологічні синоніми: виїденого яйця не варте; десята вода на киселі

див. нісенітниця

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

дрібниця — (щось незначне) дріб'язок, дещиця, абищиця, дурничка, діал. фрашки. Словник синонімів Полюги
дрібниця — дрібни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
дрібниця — (річ) абищиця, витрибенька, цяцянка, нікчемниця; (факт) дурниця, дурничка, марниця; (дріб'язковий конфлікт) буря у склянці води, буча за онучу; (деталь події) подробиця, фактик; ПР. СЛ. пусте, невелике діло; дрібничка. Словник синонімів Караванського
дрібниця — [др'ібниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
дрібниця — -і, ж. 1》 Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. || перев. мн. Деталі, подробиці. || у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення. Розмінюватися на дрібниці. 2》 Предмет невеликого розміру і другорядного значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
дрібниця — до дрібни́ць. Повністю. Усе химерне до дрібниць: .. І дрантя вбожества страшне, Терпким пропахле потом, І красномовство мовчазне При каві за табльдотом (М. Рильський). до дрібни́ці. Фразеологічний словник української мови
дрібниця — ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм. Словник синонімів української мови
дрібниця — ДРІБНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці (Л. Укр., III, 1952, 685); Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Крот., Вибр. Словник української мови в 11 томах