дрібнити

Значення в інших словниках

1. дрібнити — дрібни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. дрібнити — ДРІБНИТИ – ДРІБНІТИ – ДРІБНІШАТИ Дрібнити, -ню, -ниш, перех. Різати, рубати на дрібні шматки; зменшувати тощо. У перших боях партизани не дрібнили своїх сил (М.Шеремет). Дрібніти, неперех. Ставати дрібним, дрібнішим. Літературне слововживання
3. дрібнити — (на шматки) дробити, розчленовувати <�різати, ламати, рубати тощо>, сил. шматувати; П. знецінювати; (- дощ) сіятися. Словник синонімів Караванського
4. дрібнити — -ню, -ниш, недок. 1》 перех. Різати, ламати, рубати і т. ін. що-небудь на дрібні куски, невеликі частини. || Ділити на частини; розчленовувати. 2》 перех., перен., розм., рідко. Зменшувати щодо розміру, робити менш солідним (про людей). 3》 перех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дрібнити — ІТИ́ (ЙТИ) (про дощ, сніг), ПА́ДАТИ, ВИПАДА́ТИ (час від часу); ПОРОШИ́ТИ, МОТРОШИ́ТИ розм. (перев. про сніг); ДОЩИ́ТИ розм. (про дощ — безперервно); РОСИ́ТИ, ДРІБНИ́ТИ розм., ДРОБИ́ТИ рідше (дрібними краплями); ВАЛИ́ТИ, СИ́ПАТИ, ЛІПИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. дрібнити — ДРІБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. перех. Різати, ламати, рубати і т. ін. що-небудь на дрібні куски, невеликі частини. Дрібнити грудку цукру; // Ділити на частини; розчленовувати. Словник української мови в 11 томах
7. дрібнити — Дрібни́ти, -ню́, -ни́ш гл. Рѣзать, крошить, разбивать, раскалывать мельче, чѣмъ нужно. Не дрібни бо так сахарю: хай більші грудочки будуть. Харьк. Не дрібни локшини: я дуже дрібної не люблю. Словник української мови Грінченка