дрібочок
ДРІБО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до дрібо́к.
Не лежало на тій примостці, як у добрих людей буває, ні хліба шматочка, ні солі дрібочка (Мирний, IV, 1955, 287);
Неосудний налив йому в кухоль окропу, вкинув туди маленький дрібочок сахарину (Мик., II, 1957, 322).
Словник української мови (СУМ-11)