дрібушки

ДРІБУ́ШКИ¹, шок, мн. (одн. дрібу́шка, и, ж.), розм.

1. Тоненькі дрібно заплетені косички.

Зовсім переродилася дівчина — панночкою виглядає, і у платті, коси в дрібушки заплетені, платок на шиї… (Мирний, III, 1954, 173);

На товстих косах, заплетених в дрібушки, лежав вінок з синіх волошок (Панч, III, 1956, 9).

2. Вид рухів в українських народних танцях, що виконуються дрібними кроками з притупами.

Стоячи на місці, виконують [дівчата] «дрібушки»— спочатку дуже легко, а потім поступово збільшуючи силу «притупу» (Збірник укр. нар. танців, 1957, 74).

3. Музика, що виконується в дуже швидкому темпі і під яку легко танцювати дрібними кроками з притупами.

Смичок несамовито забігав по струнах; струни аж клацають та цмокають, виводили дрібушку (Мирний, III, 1954, 203);

Пливли ніжно романси чудові, гриміли вальси й дрібушки на переміну (Козл., Мандрівники, 1946, 27).

ДРІБУ́ШКИ², присл., діал. Швидко і часто ступаючи.

Перекрутився скільки разів у снігу, зареготався, пішов дрібушки в степ… (Вас., І, 1959, 129);

Прийнявши рапорт, генерал з давно приготовленою посмішкою дрібушки зайшов із правого флангу (Панч, І, 1956, 105).

Значення в інших словниках

1. дрібушки — дрібу́шки прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. дрібушки — I -шок, мн. (одн. дрібушка, -и, ж.), розм. 1》 Тоненькі дрібно заплетені косички. 2》 Вид рухів в українських народних танцях, що виконуються дрібними кроками з притупами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дрібушки — Дрібушки, -шок ж. мн. 1) Родъ игры: берутся вдвоемъ за руки и поставивъ носки къ носкамъ, кружатся, приговаривая: «дрібу-дрібу, дрібушечки!» 2) Танець, также мелкія па въ танцахъ. Ті «дрібушки» танцювали, ті садили гопака. Сніп. 136.  Словник української мови Грінченка