дрімливий

ДРІМЛИ́ВИЙ, а, е.

1. нар.-поет. Схильний до дрімоти; який постійно дрімає, охоплений дрімотою.

Аж свекруха йде, Як змія гуде: «Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!» (Нар. лірика, 1956, 287);

Купили [повстанці] коней вороних… Щоб гривами вкривали їх від кулі і роси. В годину б тяжку серед нив Іржали в головах, Щоб ока світлого не пив Дрімливий ворон-птах (Мал., І, 1956, 208).

2. Який викликає, навіває дрімоту.

День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Вовчок, VI, 1956, 325);

Ні, я не порушу дрімливої тиші, Йдучи цим маленьким двором (Бажан, Роки, 1957, 199).

Значення в інших словниках

1. дрімливий — дрімли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дрімливий — Дрімотний, дрімотливий, напівсонний, фр. приспаний, р. дрімучий.  Словник синонімів Караванського
3. дрімливий — -а, -е. 1》 нар.-поет. Схильний до дрімоти; який постійно дрімає, охоплений дрімотою. 2》 Який викликає, навіває дрімоту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дрімливий — СОНЛИ́ВИЙ (схильний до сну, який любить поспати, подрімати), ДРІМОТЛИ́ВИЙ, ДРІМО́ТНИЙ, ДРІМЛИ́ВИЙ фольк. Аж свекруха йде, Як змія гуде: "Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!" (пісня); Старі дрімотливі ворони (В. Бабляк); Поблідли лиця дрімотних людей (С. Васильченко).  Словник синонімів української мови
5. дрімливий — Дрімли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дрімливий — Дрімливий, -а, -е Наводящій сонъ. Мил. 37. Ой спи, дитя, без сповиття, поки мати з поля прийде та принесе три квіточки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя щасливая. Макс. (1849), 95. Вітрець дрімливий якийсь паше. МВ. ІІ. 78.  Словник української мови Грінченка