дубник

ДУБНИ́К, а́, ч., розм.

1. Дубовий ліс, гай.

Раді птиці Вилітали з дубника. Щоб на хлопця подивитись, Привітати школяра (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 127).

2. Велика дубова діжа для дублення шкір.

В глибині просторого двору.. стояли величезні діжі — певне, дубники, — відер, мабуть, на двісті кожна (Юхвід, Оля, 1959, 136).

Значення в інших словниках

1. дубник — дубни́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дубник — -а, ч., розм. 1》 Дубовий ліс, гай. 2》 Велика дубова діжа для дублення шкір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дубник — див. ліс  Словник синонімів Вусика
4. дубник — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови