1. Словник української мови в 11 томах

дубник

ДУБНИ́К, а́, ч., розм.

1. Дубовий ліс, гай.

Раді птиці Вилітали з дубника. Щоб на хлопця подивитись, Привітати школяра (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 127).

2. Велика дубова діжа для дублення шкір.

В глибині просторого двору.. стояли величезні діжі — певне, дубники, — відер, мабуть, на двісті кожна (Юхвід, Оля, 1959, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубник — дубни́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дубник — -а, ч., розм. 1》 Дубовий ліс, гай. 2》 Велика дубова діжа для дублення шкір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубник — див. ліс Словник синонімів Вусика
  4. дубник — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови