дубнути
ДУБНУТИ, ну, неш; мин. ч. дуб, ла, ло; недок., розм. Те саме, що дубіти.
Дощ витрушувався з сірої повсті, сірів над водою, над пашнею. На тому березі ледве видніє корова: опустила голову, дубне (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 249);
[Лицар:] Ой, лихо! дубнуть, мліють руки!.. (Пускає руки й скочується з гори в діл) (Леся Українка, II, 1951, 205).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дубнути — -ну, -неш; мин. ч. дуб, -ла, -ло; недок., розм. Те саме, що дубіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дубнути — ДУ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. дуб, ла, ло; недок., розм. Те саме, що дубі́ти. Дощ витрушувався з сірої повсті, сірів над водою, над пашнею. На тому березі ледве видніє корова: опустила голову, дубне (Є. Гуцало); – З цього обійстя ще ніхто ніколи не виходив. Словник української мови у 20 томах
- дубнути — Ну, -неш, недок. Мерзнути. Що ти дубнеш? Іди всередину — погрійся. Словник сучасного українського сленгу