дубняк
ДУБНЯ́К, а́, ч. Дубовий ліс, гай; дубова памолодь.
Кучеряві берести і граби, зеленокосі берези й густий дубняк не пускали сюди вітру (Кучер, Трудна любов, 1960, 575);
Не кваплячись Конопельський з Масловим підійшли до густого дубняка, порилися там в коричневому опалому листі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 231);
Він.. продирається між молодим дубняком (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дубняк — дубня́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дубняк — -у, ч. Дубовий ліс, гай; дубова памолодь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дубняк — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови