1. Словник української мови у 20 томах

дубнути

ДУ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. дуб, ла, ло; недок., розм.

Те саме, що дубі́ти.

Дощ витрушувався з сірої повсті, сірів над водою, над пашнею. На тому березі ледве видніє корова: опустила голову, дубне (Є. Гуцало);

– З цього обійстя ще ніхто ніколи не виходив. З цього обійстя ніхто ніколи і не вийде... – Не розумію вас, – сухо мовив Олізар, відчуваючи, що йому дубне на спині шкіра (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубнути — -ну, -неш; мин. ч. дуб, -ла, -ло; недок., розм. Те саме, що дубіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дубнути — Ну, -неш, недок. Мерзнути. Що ти дубнеш? Іди всередину — погрійся. Словник сучасного українського сленгу
  3. дубнути — ДУБНУТИ, ну, неш; мин. ч. дуб, ла, ло; недок., розм. Те саме, що дубіти. Дощ витрушувався з сірої повсті, сірів над водою, над пашнею. На тому березі ледве видніє корова: опустила голову, дубне (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 249); [Лицар:] Ой, лихо!... Словник української мови в 11 томах