дублюючий
ДУБЛЮ́ЮЧИЙ, а, е.
Який дублює кого-, що-небудь; дублювальний.
В рубці .. основний і дублюючий автомати поламані.., треба втягти ескалатор і зачинити люк вручну (І. Росоховатський);
– Погляньте на пульт. Там є щиток із червоною кнопкою. Біля неї напис: “Дублююча система” (О. Бердник);
Нехай рівень основного складу і вищий, але ігри дублюючих складів теж дуже відповідальні, – вважає відомий футболіст (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дублюючий — дублю́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- дублюючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дублювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дублюючий — ДУБЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до дублюва́ти. Тут було ніби два заводи, один на поверхні, другий, дублюючий, під землею (Собко, Запорука.., 1952, 146); — Провал не торкнувся дублюючого складу [підпільного] районного комітету,.. Словник української мови в 11 томах