1. Словник української мови в 11 томах

дублюючий

ДУБЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до дублюва́ти.

Тут було ніби два заводи, один на поверхні, другий, дублюючий, під землею (Собко, Запорука.., 1952, 146);

— Провал не торкнувся дублюючого складу [підпільного] районного комітету,.. створеного за вашою директивою на випадок нещастя… (Ю. Янов., IV, 1959, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дублюючий — дублю́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. дублюючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дублювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дублюючий — ДУБЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Який дублює кого-, що-небудь; дублювальний. В рубці .. основний і дублюючий автомати поламані.., треба втягти ескалатор і зачинити люк вручну (І. Росоховатський); – Погляньте на пульт. Там є щиток із червоною кнопкою. Словник української мови у 20 томах