дубник

Значення в інших словниках

1. дубник — дубни́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. дубник — див. ліс Словник синонімів Вусика
3. дубник — ЛІС (велика площа землі, заросла деревами й кущами), БІР, ГАЙ, ПЕРЕ́ЛІСОК, ПЕРЕЛІ́С діал., ПРИ́ЛІС рідше (невеликий, перев. листяний ліс); ДІБРО́ВА (листяний ліс, у якому переважає дуб); ДУБИ́НА, ДУБНЯ́К, ДУБНИ́К, ДУБИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
4. дубник — ДУБНИ́К, а́, ч., розм. 1. Дубовий ліс, гай. Раді птиці Вилітали з дубника. Щоб на хлопця подивитись, Привітати школяра (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 127). 2. Велика дубова діжа для дублення шкір. В глибині просторого двору.. Словник української мови в 11 томах