дубнути

ДУБНУТИ, ну, неш; мин. ч. дуб, ла, ло; недок., розм. Те саме, що дубіти.

Дощ витрушувався з сірої повсті, сірів над водою, над пашнею. На тому березі ледве видніє корова: опустила голову, дубне (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 249);

[Лицар:] Ой, лихо! дубнуть, мліють руки!.. (Пускає руки й скочується з гори в діл) (Леся Українка, II, 1951, 205).

Значення в інших словниках

1. дубнути — -ну, -неш; мин. ч. дуб, -ла, -ло; недок., розм. Те саме, що дубіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дубнути — ДУ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. дуб, ла, ло; недок., розм. Те саме, що дубі́ти. Дощ витрушувався з сірої повсті, сірів над водою, над пашнею. На тому березі ледве видніє корова: опустила голову, дубне (Є. Гуцало); – З цього обійстя ще ніхто ніколи не виходив.  Словник української мови у 20 томах
3. дубнути — Ну, -неш, недок. Мерзнути. Що ти дубнеш? Іди всередину — погрійся.  Словник сучасного українського сленгу