дубняк
ДУБНЯ́К, а́, ч. Дубовий ліс, гай; дубова памолодь.
Кучеряві берести і граби, зеленокосі берези й густий дубняк не пускали сюди вітру (Кучер, Трудна любов, 1960, 575);
Не кваплячись Конопельський з Масловим підійшли до густого дубняка, порилися там в коричневому опалому листі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 231);
Він.. продирається між молодим дубняком (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).
Словник української мови (СУМ-11)