дубуватий
ДУБУВА́ТИЙ, а, е.
1. розм. Те саме, що дубоголо́вий.
— Записано його в Орську [фортецю], де батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (Тулуб, В степу.., 1964, 83).
2. Твердуватий, з товстою твердою шкірою.
Молокан.. не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині (Ле, Міжгір’я, 1953, 340).
Словник української мови (СУМ-11)