дубуватий —
ДУБУВА́ТИЙ, а, е. 1. розм. Те саме, що дубоголо́вий. — Записано його в Орську [фортецю], де батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (Тулуб, В степу.., 1964, 83). 2. Твердуватий, з товстою твердою шкірою. Молокан..
Словник української мови в 11 томах