1. Словник української мови в 11 томах

дубуватий

ДУБУВА́ТИЙ, а, е.

1. розм. Те саме, що дубоголо́вий.

— Записано його в Орську [фортецю], де батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (Тулуб, В степу.., 1964, 83).

2. Твердуватий, з товстою твердою шкірою.

Молокан.. не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині (Ле, Міжгір’я, 1953, 340).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубуватий — дубува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дубуватий — Дубоголовий, тупоголовий, тупий; (овоч) твердуватий. Словник синонімів Караванського
  3. дубуватий — -а, -е. 1》 розм. Те саме, що дубоголовий. 2》 Твердуватий, з товстою твердою шкірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дубуватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови