1. Словник української мови в 11 томах

дубочок

ДУБО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до дубо́к 1.

Схопилися, білесенькі, І в ліс полетіли, І вкупочці на дубочку Ночувати сіли (Шевч., І, 1951, 297);

Ой багато в нас дубів навколо! Молоді дубочки біля школи (Мур., Піонер. слово, 1951, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубочок — дубо́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дубочок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до дубок 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубочок — Дубо́чок, -бо́чка, -кові, на -бо́чку; -бо́чки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дубочок — Дубочок, -чка м. ум. отъ дуб. Словник української мови Грінченка