дуло

ДУ́ЛО, а, с. Ствол вогнепальної зброї.

Через частокіл визирали.. дула гармат (Панч, III, 1956, 271);

Дула гвинтівок, багнети, світло-зелені шоломи тьмяніють, вкриваються дрібними крапельками роси, втрачають свій казенний блиск (Кол., На фронті.., 1959, 25);

*Образно. Світлі дула прожекторів урізались аж ген у вишину — й пересуватись стали… (Тич., II, 1957, 149);

// Передній отвір ствола вогнепальної зброї.

В очах її з’явилось дуло Якогось довгого ствола Рушниці вражої (Воронько, Тепло.., 1959, 63);

Дуло револьвера направлено просто в живіт Мотрі (Кир., Вибр., 1960, 293).

Значення в інших словниках

1. дуло — ду́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дуло — -а, с. Ствол вогнепальної зброї. || Передній отвір ствола вогнепальної зброї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дуло — Цівка, (гармати) гирло  Словник чужослів Павло Штепа
4. дуло — ДУ́ЛО (передній отвір ствола вогнепальної зброї); ЖЕРЛО́ (перев. у гарматі). До його торкнулося холодне дуло нагана (А. Шиян); Гармати простягнули жерла у небо (Н. Рибак).  Словник синонімів української мови
5. дуло — Дуло, -ла с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849), 59.  Словник української мови Грінченка