дуло
ДУ́ЛО, а, с. Ствол вогнепальної зброї.
Через частокіл визирали.. дула гармат (Панч, III, 1956, 271);
Дула гвинтівок, багнети, світло-зелені шоломи тьмяніють, вкриваються дрібними крапельками роси, втрачають свій казенний блиск (Кол., На фронті.., 1959, 25);
*Образно. Світлі дула прожекторів урізались аж ген у вишину — й пересуватись стали… (Тич., II, 1957, 149);
// Передній отвір ствола вогнепальної зброї.
В очах її з’явилось дуло Якогось довгого ствола Рушниці вражої (Воронько, Тепло.., 1959, 63);
Дуло револьвера направлено просто в живіт Мотрі (Кир., Вибр., 1960, 293).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дуло — ду́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дуло — -а, с. Ствол вогнепальної зброї. || Передній отвір ствола вогнепальної зброї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дуло — Цівка, (гармати) гирло Словник чужослів Павло Штепа
- дуло — ДУ́ЛО (передній отвір ствола вогнепальної зброї); ЖЕРЛО́ (перев. у гарматі). До його торкнулося холодне дуло нагана (А. Шиян); Гармати простягнули жерла у небо (Н. Рибак). Словник синонімів української мови
- дуло — Дуло, -ла с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849), 59. Словник української мови Грінченка