дулька

ДУ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ду́ля.

У саду да під дулькою Сидів голуб із голубкою (Чуб., V, 1874, 33);

Часом батьки невтішної хатньої науки діток навчають. Починається це навчання з маленького, грайливого: — Покажи мамі дульку!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 51).

Значення в інших словниках

1. дулька — ду́лька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дулька — -и, ж. Зменш.-пестл. до дуля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дулька — Дулька, -ки ж. ум. отъ дуля.  Словник української мови Грінченка