думливо

ДУМЛИ́ВО, рідко. Присл. до думли́вий.

[Руфін (гірко, думливо):] Так, так… спокійно може спати цезар, бо забагато вже було тих Брутів, щоб вірити в їх силу… (Л. Укр., II, 1951, 364).

Значення в інших словниках

1. думливо — думли́во прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови