думонька
ДУ́МОНЬКА, и, ж. Пестл. до ду́мка 1.
Минулись дні ті вже, і сплять Веселі молодості мрії, Натомість серденько гнітять Щоденно думоньки смутнії (Манж., Тв., 1955, 134);
[Таня (мрійно):] Буває іноді, Катре, що як налинуть ті думоньки та як підхоплять на крилоньки, та й занесуть-занесу-уть… (Вас., III, 1960,120).
Словник української мови (СУМ-11)