дурак

ДУРА́К, а́, ч., розм. Те саме, що ду́рень.

Саул, не будучи дурак, Набрав гарем собі чималий Та й заходився царювать (Шевч., II, 1953, 352);

— Студи, дураче, під носом вітер є! — усміхається дідусь (Багмут, Опов., 1959, 11).

Значення в інших словниках

1. дурак — дура́к іменник чоловічого роду, істота дурень розм.  Орфографічний словник української мови
2. дурак — Баймуд, бевзь, бевзень, бейдак, бейдуля, бейла, бемба, благуватий, бовдур, бортак, бортуля, дурбас, дурень, дурепа, дурило, дуринда, дурнас, дурний, дурник, дурнило, дурноверхий, дурносміх, йолоп, йолуповатий, капарник, кацапина, кеп, лавута, недотепа...  Словник чужослів Павло Штепа
3. дурак — див. дурний  Словник синонімів Вусика
4. дурак — валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти!...  Фразеологічний словник української мови
5. дурак — Дурак, -ка м. = дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459.  Словник української мови Грінченка