дурак
ДУРА́К, а́, ч., розм. Те саме, що ду́рень.
Саул, не будучи дурак, Набрав гарем собі чималий Та й заходився царювать (Шевч., II, 1953, 352);
— Студи, дураче, під носом вітер є! — усміхається дідусь (Багмут, Опов., 1959, 11).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дурак — дура́к іменник чоловічого роду, істота дурень розм. Орфографічний словник української мови
- дурак — Баймуд, бевзь, бевзень, бейдак, бейдуля, бейла, бемба, благуватий, бовдур, бортак, бортуля, дурбас, дурень, дурепа, дурило, дуринда, дурнас, дурний, дурник, дурнило, дурноверхий, дурносміх, йолоп, йолуповатий, капарник, кацапина, кеп, лавута, недотепа... Словник чужослів Павло Штепа
- дурак — див. дурний Словник синонімів Вусика
- дурак — валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти!... Фразеологічний словник української мови
- дурак — Дурак, -ка м. = дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459. Словник української мови Грінченка