1. Словник української мови в 11 томах

дурачок

ДУРАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до дура́к.

— Цить, Сашко, не плач, — приказував мені прадід Тарас, коли я починав чогось там ревти, — не плач, дурачок (Довж., II, 1959, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурачок — дурачо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дурачок — дурачо́к соска для немовлят (м, ср, ст)||пипка, пиптик, цмочок Лексикон львівський: поважно і на жарт