дурак
валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко). валя́ти дурака́. (Вареник:) Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти дурака валяєш? (М. Кропивницький). стро́їти ду́рня. — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— Хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — Скажи мені, Давид, от у вас, у Грузії, що роблять такій людині, яка в бою дурня клеїть. Га? (Ю. Яновський); — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб). 3. Нічого не робити, байдикувати. — В Голодний Степ везе, каже, працювати будеш, нема чого дурня валяти (Іван Ле); — Іди до печей (на завод). Там дурня не будеш клеїти... (М. Рудь). ганя́ти ду́рня. — Та вже ж краще ось так у вільний час.. ганяти дурня по шкільних коридорах (Ю. Збанацький).
Значення в інших словниках
- дурак — дура́к іменник чоловічого роду, істота дурень розм. Орфографічний словник української мови
- дурак — Баймуд, бевзь, бевзень, бейдак, бейдуля, бейла, бемба, благуватий, бовдур, бортак, бортуля, дурбас, дурень, дурепа, дурило, дуринда, дурнас, дурний, дурник, дурнило, дурноверхий, дурносміх, йолоп, йолуповатий, капарник, кацапина, кеп, лавута, недотепа... Словник чужослів Павло Штепа
- дурак — див. дурний Словник синонімів Вусика
- дурак — ДУРА́К, а́, ч., розм. Те саме, що ду́рень. Саул, не будучи дурак, Набрав гарем собі чималий Та й заходився царювать (Шевч., II, 1953, 352); — Студи, дураче, під носом вітер є! — усміхається дідусь (Багмут, Опов., 1959, 11). Словник української мови в 11 томах
- дурак — Дурак, -ка м. = дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459. Словник української мови Грінченка