1. Фразеологічний словник української мови

дур

(аж) дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані розгубленості, розпачу, приголомшення через важкі клопоти, турботи і т. ін. — Треба бакшиш (хабар) готувати та визволяти Остапа, а де грошей взяти? де? кажіть! Аж дур голови береться… (М. Коцюбинський).

вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). — Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер’янці та автори пашквільних (пасквільних) віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб); — Виб’ємо з тебе дур! — крикнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (З. Tулуб). вибива́ти / ви́бити (дур (ду́рощі)) з голови́, без додатка. Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (інші просилися, щоб додому поближче, Максим же на запитання, де бажає служити, сказав, що на Курилах, — дальшого місця просто не знав) (А. Дімаров); Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький); “Не ви мені, а я собі виберу пару”, — затялася (Орина) на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Стельмах).

дур захо́дить / зайшо́в у го́лову кому і без додатка. Хто-небудь у своїх діях відхиляється від норм поведінки, необдумано, безглуздо поводиться. Через тиждень-другий йому (Рубінові) знову заходив дур у голову (І. Сенченко).

дур (уве́сь) спав з кого. Хто-небудь став нормально поводитися, тверезо оцінювати свої вчинки. Як тільки я зостався сам, переможцем, — з мене відразу спав увесь дур (Моє життя в мист.).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дур — Дур: — (черевний) тиф [VI] — черевний тиф [21] Словник з творів Івана Франка
  2. дур — дур іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. дур — Примхи, вередування, дурість, дурощі, сил. самодурство, дикі примхи; (дитячий) пустування, пустощі, витівки; У ФР. запаморочення. Словник синонімів Караванського
  4. дур — -у, ч., розм. 1》 Безглузді примхи, капризи. 2》 Весела витівка, пустощі. 3》 Затьмарення свідомості, запаморочення. З дуру — а) від затьмарення свідомості, від запаморочення; б) не обдумавши серйозно, не зваживши всіх обставин. 4》 жарг. Легкий наркотик – марихуана та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дур — Дурнота, дурина, дурійка, дурість, дурниця, дурисвітство, дурне, дурощі, безглуздя, нісенітниця Словник чужослів Павло Штепа
  6. дур — дур муз. мажор (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. дур — див. глупота Словник синонімів Вусика
  8. дур — (від лат. durus – твердий) муз. мажорний лад. Протилежне – моль (2). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. дур — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Словник синонімів української мови
  10. дур — Дур, -ру, -рові (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дур — ДУР, у, ч., розм. 1. Безглузді примхи, капризи. Збирався з Борисенком іти у ліс.. Сестра як дурна розревлась та й не пустила, як жінка. От дур жіночий! (Мирний, V, 1955,327). Вибива́ти (ви́бити) [з голови́ (з те́бе, з ньо́го і т, ін. Словник української мови в 11 томах
  12. дур — Дур, -ру м. 1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Ном. № 6359. Панський дур. О. 1861. XI. 109. 2) Одуреніе. До дуру всі тоді пили. Котл. Ен. Дур напав від хмелю. Мкр. Н. 36. Словник української мови Грінченка