дур

ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Загребельний); Батарея стояла в дивному очманінні, немов раптом від кожного кудись і сила, і мова ділися (І. Чендей); До очманіння в голові гуде, лящить (М. Стельмах); На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру.. тріщать цикади (М. Коцюбинський); До дуру всі тоді пили (І. Котляревський); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.. Вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів, що аж обморок його брав (Б. Грінченко). — Пор. неприто́мність.

ПУ́СТОЩІ мн. (вчинок, вчинки для розваги, веселощів), БА́ЛОЩІ мн., ЖИРУВА́ННЯ підсил., БАЛОВСТВО́ розм., ДУР розм., ШАЛАПУ́ТСТВО розм., ПУСТО́ТА заст. Останнім часом усі пустощі й витівки товариша стали Юркові нецікавими (О. Донченко); Та й цю дочку, Одарку, якось не догледів: за балощами дитячими випорснула з-під батьківського впливу (І. Ле); Це повторювання одного слова, цей сміх бриніли так, немов її тішив оцей нешкідливий дитячий дур (Марко Вовчок); Завзяті молодики-підмайстри підпалили ще й барильце з шевським варом — не так для освітлення, як з юнацького шалапутства (Ю. Смолич); Отой непосидючий найменший.. мучив мене своїми невпинними пустотами (А. Кримський). — Пор. гра, розва́га.

ПРИ́МХА (несподіване, нічим не обґрунтоване бажання як вияв неврівноваженості), ЗАБАГА́НКА, КАПРИ́З, ВИ́ГАДКА, ФАНТА́ЗІЯ, ХИМЕ́РА, ВЕ́РЕДИ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм., ДУР розм., НО́РОВИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКИ розм., ВИ́БРИКИ розм., КО́НИКИ розм., ПРИЧУ́ДА заст., ЗА́БАГ заст. Заповзята мати до певного часу потурала примхам дочки, яка не хотіла покидати Київ та тітку Настю (Л. Дмитерко); Спершу Федорчине прохання видалося йому дивною забаганкою, але поволі він пройнявся її настроєм (Ю. Мушкетик); Її нерви за літо не дуже-то поправились і нам всім неможливо тяжко було витримати з її нервовими капризами (Леся Українка); — А се що за вигадки? Ще я не діждалася, щоб ти, запанівши, гордував матір'ю-мужичкою?! (М. Коцюбинський); (Енн:) Куди це ви зібралися у пальті в таку спеку, Таню .. Дивна фантазія (В. Собко); Хоч я великої і не зробив кар'єри І землю став орать без жодної химери, Але зато мені ніхто не дорікав, Щоб ґречність словом я чи вчинками зламав (переклад М. Рильського); Це, мабуть, у вас якісь вереди чи примхи, щоб спати на цвинтарі (І. Нечуй-Левицький); (Квітка:) Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами (М. Старицький); Збирався з Борисенком іти у ліс.. Сестра як дурна розревлась та й не пустила, як жінка. От дур жіночий!.. (Панас Мирний); — Та що це ти моду взяла прибиратися щовечора, як на весілля? Що це за норови на тебе напали? (М. Куліш); Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки... (П. Гулак-Артемовський); — Я тобі скажу, Мотре, що ти своїми вибриками, своїми фантазіями заженеш маму до могили! (Ірина Вільде); Коляда впав на ліжко і забився в істериці.. Фросина вийшла з хати. Бачила вона вже не раз оці коники (М. Зарудний); Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть. Не всі з добра, хто од причуди, Щоб битися, то рад летіть (І. Котляревський); Вони Невільники забагів своїх, Дурниць, зіпсуття та нудьги (І. Франко).