дур-зілля
ДУР-ЗІ́ЛЛЯ, нар.-поет. Те саме, що дурма́н 1.
Промчав вихор. Припали до землі злякані трави. Забелькотіло листя дур-зілля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 135);
*У порівн. Мене тоді, юнака першого гуляння, обпоїв той вітер, як дур-зіллям (Вас., II, 1959, 278).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дур-зілля — дур-зі́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дур-зілля — -я, нар.-поет. Те саме, що дурман 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дур-зілля — ДУРМА́Н (отруйна трав'яниста рослина), ДУР-ЗІ́ЛЛЯ фольк., ДУРИ́ЦЯ діал., ДУРІ́ЙКА діал., НІМИ́ЦЯ діал. Під полом лежали усякі трави і коріння: .. дурман, усякі реп'яхи, куряча сліпота (Г. Квітка-Основ'яненко); Промчав вихор.. Словник синонімів української мови