душогубство
ДУШОГУ́БСТВО, а, с. Злочинне вбивство, розбій, лиходійство.
— Тепер [Чіпка] у чорній сидить… Он воно які люди бувають! Подумай: на крадіжку, на душогубство пустився?!! (Мирний, II, 1954, 192).
Словник української мови (СУМ-11)ДУШОГУ́БСТВО, а, с. Злочинне вбивство, розбій, лиходійство.
— Тепер [Чіпка] у чорній сидить… Он воно які люди бувають! Подумай: на крадіжку, на душогубство пустився?!! (Мирний, II, 1954, 192).
Словник української мови (СУМ-11)