дюк

ДЮК, а, ч., заст. Герцог.

Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Шевч., І, 1951, 268).

Значення в інших словниках

1. дюк — дюк іменник чоловічого роду герцог  Орфографічний словник української мови
2. дюк — -а, ч., заст. Герцог.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дюк — Дюк, -ка м. Гусеница насѣкомаго deilephila euphorbiae. Вх. Пч. I. 6.  Словник української мови Грінченка