Словник української мови в 11 томах

дюшес

ДЮШЕ́С, у, ч. Назва групи десертних сортів груш з великими соковитими плодами.

Зимовий або пізній дюшес.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. дюшес — дюше́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. дюшес — -у, ч. Назва групи десертних сортів груш із великими соковитими плодами. Зимовий або пізній дюшес.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дюшес — дюше́с (від франц. duchesse – герцогиня) назва кількох десертних сортів груші з соковитими плодами.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. дюшес — Дюше́с (фр.), не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)