діброва
ДІБРО́ВА, и, ж. Листяний ліс на родючих грунтах, у якому переважає дуб.
Пішов шелест по діброві, Шепчуть густі лози (Шевч., І, 1951, 6);
Діброви відзначаються різноманітністю породного і видового складу (Лісівництво.., 1956, 14);
*У порівн. Шум гув у її голові: то шумів, як вітер між соснами, то шелестів, як зелена діброва (Н.-Лев., II, 1956, 98).
Словник української мови (СУМ-11)