дівизна
ДІВИ́ЗНА, и, ж., заст. Придане.
— Вся її дівизна, книжки, папери — все порозкидано (Вас., II, 1959, 109);
*У порівн. Розкладу, розвішаю свої згадки, як молода дівизну, розстелятиму, до місяця розглядатиму (Вас., II, 1959, 265).
Словник української мови (СУМ-11)