діверко

ДІ́ВЕРКО, а, ч. Зменш.-пестл. до ді́вер.

Діверкові догоджу, — Шовком комір вишию.. (Укр.. лір. пісні, 1958, 417).

Значення в інших словниках

1. діверко — ді́верко іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. діверко — -а, ч. Зменш.-пестл. до дівер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. діверко — Діверко, -ка м. ум. отъ дівер.  Словник української мови Грінченка