1. Словник української мови в 11 томах

діверко

ДІ́ВЕРКО, а, ч. Зменш.-пестл. до ді́вер.

Діверкові догоджу, — Шовком комір вишию.. (Укр.. лір. пісні, 1958, 417).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діверко — ді́верко іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. діверко — -а, ч. Зменш.-пестл. до дівер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. діверко — Діверко, -ка м. ум. отъ дівер. Словник української мови Грінченка