дівчачий
ДІВЧА́ЧИЙ, а, е. Прикм. до ді́вчина;
// Власт. або належний дівчині.
Дівчача слава — як біле полотно: пилинка впаде, то і видно (Кв.-Осн., II, 1956, 355);
В Марії якось свитка сама з плеча впала. Кинула на стіл її, на купу дівчачої одежі (Головко, II, 1957, 98).
Словник української мови (СУМ-11)